РЕКРЕАЦІЙНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНІ ТЕНДЕНЦІЇ ЗАСТОСУВАННЯ АДАПТИВНИХ ВИДІВ СПОРТУ В ОСВІТІ (НА ПРИКЛАДІ ВОЛЕЙБОЛУ СИДЯЧИ)

Анотація

У статті розглянуто теоретичні та практичні аспекти впровадження адаптивних видів спорту в освітній процес на прикладі волейболу сидячи. Метою статті є виявлення рекреаційно-реабілітаційного потенціалу волейболу сидячи як форми адаптивного спорту та наукове обґрунтування шляхів його інтеграції в освітні програми з метою підвищення ефективності інклюзивного фізичного виховання, забезпечення соціальної інтеграції та підтримки психофізичного стану здобувачів освіти.

Обґрунтовано актуальність проблеми в контексті сучасних трансформаційних процесів в освіті України, що спрямовані на реалізацію принципів інклюзії, гуманізації та створення безбар’єрного середовища. Визначено, що адаптивний спорт виконує не лише оздоровчу та реабілітаційну функції, а й сприяє соціалізації, формуванню командної взаємодії та толерантності серед здобувачів освіти.

Проаналізовано наукові джерела, у яких висвітлено історичні та організаційні засади розвитку адаптивного спорту, його психофізіологічний та соціально-інтеграційний потенціал. Показано, що волейбол сидячи має унікальні можливості для фізичного відновлення, розвитку витривалості, координації та комунікативних навичок у студентів з різними рівнями фізичних можливостей. Визначено його значення для підтримки психоемоційної стабільності, подолання соціальної ізоляції та інтеграції осіб з інвалідністю у навчальне середовище.

З’ясовано, що ефективність використання волейболу сидячи в освітніх закладах значною мірою залежить від наявності нормативно-правової бази, матеріально-технічних умов та професійної підготовки педагогів. Відзначено позитивний вплив участі студентів у навчально-тренувальних заняттях і змаганнях, які виступають чинником формування ціннісного ставлення до здоров’я, дисципліни та мотивації до самовдосконалення.

Зроблено висновок, що інтеграція волейболу сидячи у систему інклюзивного фізичного виховання сприяє гармонійному поєднанню рекреаційних, реабілітаційних та освітньо-виховних завдань. Перспективи подальшого розвитку цього виду спорту в освіті пов’язані з удосконаленням методичного забезпечення, підготовкою кадрів та поширенням практики через міжшкільні й університетські проєкти, спортивні фестивалі та партнерські ініціативи. Таким чином, волейбол сидячи розглядається як дієвий інструмент формування інклюзивного освітнього середовища, орієнтованого на рівність можливостей, соціальну інтеграцію та зміцнення здоров’я здобувачів освіти.