ІНСТИТУЦІЙНО-ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ СПОРТИВНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ У СФЕРІ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ УКРАЇНИ

Анотація

У статті проаналізовано сучасний стан наукового осмислення спортивного менеджменту та окреслено його місце в системі публічного управління і ринку фізкультурно-спортивних послуг; окреслено проблему фрагментарності інституційних і організаційних підходів до управління сферою фізичної культури і спорту в умовах децентралізації, воєнних викликів та посилення ринкових механізмів. Показано, що спортивний менеджмент формується на перетині загальної теорії менеджменту, економіки спорту та соціальної політики, поєднуючи оздоровчі, освітні, виховні й економічні цілі, що ускладнює критерії ефективності управлінських рішень. Обґрунтовано, що інституційна структура управління фізичною культурою і спортом України має багаторівневий поліцентричний характер, але характеризується асиметрією повноважень і ресурсів між центральними та місцевими органами влади, освітніми закладами, спортивними федераціями й клубами, а також недостатньо розвиненими механізмами координації та партнерства.

На організаційному рівні виявлено тенденцію переходу від жорстко ієрархізованих до гнучкіших, мережевих та проєктно зорієнтованих моделей, які передбачають делегування частини повноважень, інтеграцію освітніх, змагальних і рекреаційних форматів діяльності. Підкреслено зростання ролі маркетингово-ринкового виміру спортивного менеджменту, що проявляється в необхідності системного дослідження ринку фізкультурно-спортивних послуг, сегментації цільових груп та формування довгострокової лояльності стейкґолдерів. Порівняльний аналіз зарубіжних (зокрема американських) моделей уможливив виокремлення концептуальних орієнтирів модернізації української системи – інтеграцію правових, фінансових і маркетингових механізмів в організаційну архітектуру спортивних інституцій, посилення ролі закладів освіти як активних суб’єктів спортивної політики, а також розбудову послідовних кар’єрних траєкторій для фахівців зі спортивного менеджменту.