Українська професійна освіта=Ukrainian professional education

СУЧАСНІ КОНЦЕПЦІЇ ПІДГОТОВКИ ВИКЛАДАЧІВ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ: ПЕДАГОГІЧНА ПІДТРИМКА ТА ФАСИЛІТАЦІЯ

Л. Кравченко, В. Оніпко — Fri, 29 Dec 2023 00:00:00 +0200

У дослідженні з урахуванням актуальних обставин забезпечення ефективності та якості підготовки майбутніх викладачів системи професійної совіти країни в умовах воєнного часу акцентовано на відомих, але недостатньо впроваджених концепціях педагогічної підтримки та фасилітації, які забезпечують зорієнтованість процесу підготовки на реалізацію потенціалів особистості кожного здобувача, його самостійність, прагнення до самовдосконалення в обраній професії впродовж життя.

Метою статті визначено теоретичний пошук, систематизацію та характеристику зовнішніх і внутрішніх умов реалізації концепцій педагогічної підтримки і фасилітації у процесі фахової підготовки майбутніх викладачів професійної освіти у вітчизняних ЗВО. До таких умов віднесено: особистісні знання, практичний досвід гуманної взаємодії; суб’єктний досвід особистості; соціальну та пізнавальну активність здобувачів. До зовнішніх умов процесу підготовки майбутніх викладачів до прояву педагогічної підтримки відносимо: зміст підготовки, що передбачає знання екзистенційної безпеки, гуманістичних основ наук про освіту та психології; організацію освітнього процесу, зорієнтовану на використання інтерактивних та особистісно відповідних технологій, які моделюють соціальний та предметний зміст майбутньої професійної діяльності; створення діалогічної взаємодії викладача та здобувачів, в основі якого лежить орієнтація на особистість кожного майбутнього педагога професійної освіти.

Наголошено на необхідності долучення до методолого-теоретичних основ запровадження сучасних концепцій підготовки майбутніх викладачів професійної освіти на її магістерському освітньому рівні етичних, екзистенційних, онтологічних аспектів змісту і фахової діяльності; віднесено ці аспекти до перспективних напрямів дослідження.

УПРОВАДЖЕННЯ ПРИНЦИПІВ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТЕХНОЛОГІЙ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ ЗВО

О. Титаренко — Fri, 29 Dec 2023 00:00:00 +0200

У статті розглянуто значення та методи впровадження принципів науково-дослідницької діяльності в освітній процес майбутніх учителів технологій, акцентуючи на важливості формування наукової свідомості, розвитку критичного мислення та здатності до інноваційного застосування знань у практичній діяльності. Проаналізовано сучасні підходи до інтеграції наукових досліджень у освітній процес ЗВО, включаючи застосування активних та інтерактивних методів навчання, залучення студентів до участі у реальних дослідницьких проєктах, що сприяють розвитку науково-дослідницьких навичок.

Підкреслено ключову роль втілення науково-дослідницьких принципів у освітній процес підготовки майбутніх учителів технологій, наголошено на важливості цього аспекту для розвитку необхідних компетентностей у динамічному інформаційно-технологічному середовищі. Визначено роль активних та інтерактивних методів навчання у залученні здобувачів до глибокого осмислення наукових концепцій та практичного застосування знань. З’ясовано значення вибіркових дисциплін для розвитку науково-дослідницьких умінь та навичок, що обумовлює підготовку майбутніх учителів до самостійної дослідницької роботи. Подано огляд можливостей для здобувачів участі в реальних наукових проєктах та публікації їхніх робіт, що сприяє професійному зростанню та науковій кар’єрі. Наголошено на необхідності забезпечення доступу до сучасних ресурсів та підвищення кваліфікації викладачів для ефективної реалізації науково-дослідницької діяльності в освіті. Запропоновано комплексний підхід до реформування навчальних програм і методів навчання, що є вирішальним для формування висококваліфікованих учителів технологій, готових до інноваційної діяльності та наукових досліджень. Така системна підготовка до науково-дослідницької діяльності сприятиме формуванню у майбутніх фахівців готовності до інноваційної, творчої та критичної професійної діяльності.

Зроблено висновок про необхідність подальшого розвитку методик інтеграції науково-дослідницької діяльності в освітні процеси для забезпечення високого рівня підготовки майбутніх учителів технологій, з огляду на динамічно змінювані вимоги сучасного освітнього та технологічного середовища.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ МЕТОДИКИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ТРЕНЕРІВ У СИСТЕМІ НАВЧАЛЬНИХ ПРАКТИК

О. Хижняк, С. Хлібкевич, В. Бондаренко — Fri, 29 Dec 2023 00:00:00 +0200

У статті здійснено експериментальну перевірку ефективності методики формування професійної готовності майбутніх тренерів у системі навчальних практик. Науково аргументовано, що діяльність здобувачів під час навчальних практик є аналогом професійної діяльності тренера, адекватна змісту і структурі педагогічної діяльності, організовується в реальних умовах спортивної школи, тому ця діяльність має ґрунтуватися на професійних знаннях, спиратися на певний теоретичний фундамент, оскільки теоретична підготовка майбутніх тренерів до практичної діяльності визначає структуру навчальних планів підготовки фахівців зі спеціальності 017 Фізична культура і спорт. Доведено, що практична підготовка є важливим складником професійної підготовки фахівців; наголошено, що наявні підходи до організації практик не забезпечують професійно зорієнтовану підготовку майбутніх тренерів, вимоги часто носять формалізований характер та обмежуються поданням звітньої документації. Представлено критерії (мотиваційно-ціннісний, когнітивний, діяльнісний, здоров’язберігальний, рефлексивно-оцінний) та відповідні кожному з них показники готовності майбутніх тренерів до професійної діяльності, які охарактеризовано за репродуктивним, продуктивним, евристичним і творчими рівнями. Окреслені критерії та показники стали основою діагностування поточного стану та аналізу ефективності авторської педагогічної технології професійно зорієнтованої підготовки майбутніх тренерів у системі навчальних практик на організаційній, констатувальній та формувальній стадіях експерименту з її впровадження; окреслено шляхи реалізації технології та узагальнено результати педагогічного експерименту.

Експериментально досліджено динаміку критеріїв готовності майбутніх тренерів на початковому, базовому (професійна корекція) та реалізаційному (професійна рефлексія) етапах формувального експерименту; наведено узагальнені результати впровадження експериментальної педагогічної технології професійно зорієнтованої підготовки майбутніх тренерів.

ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ ЯК ФОРМА ПІДГОТОВКИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНИХ ФАХІВЦІВ ФАРМАЦІЇ

Н. Шолойко — Fri, 29 Dec 2023 00:00:00 +0200

У статті у руслі завдань формування організаційно-управлінської культури магістрів фармації на основі концепції розвитку фармацевтичної галузі як невід’ємного складника системи охорони здоров’я країни реалізовано мету – з’ясування ролі практичних занять як провідної організаційної форми освітнього процесу підготовки висококваліфікованого персоналу, який розробляє і впроваджує сучасну систему забезпечення якості лікарських засобів, володіє не лише фундаментальними знаннями фізики, хімії, біології, наукового менеджменту, спеціальних дисциплін, а й має розгалужену систему практичних умінь та навичок професійної діяльності.

На засадах загальнопедагогічного принципу єдності теорії і практики охарактеризовано практичне заняття як провідну організаційну форму освітнього процесу фахової підготовки менеджерів фармації, яка має свої завдання, призначена для розвитку у здобувачів вищої освіти професійних умінь і навичок практичних дій, необхідних фахівцям для виконання функційних обов’язків та формування професійно-ділових якостей випускників магістерського рівня освіти.

Адаптовано до потреб конкретної галузі підготовки фахівців напрацювання українських учених щодо видів, структури, методів проведення, специфіки підготовки викладачів і здобувачів до практичних занять різних форм і типів.

Зроблено висновок про те, що інтенсифікація освітнього процесу стимулює використання викладачами на практичних заняттях передових технологій навчання, накопичених практикою. Практичні заняття проводять із використанням елементів дискусії, ділової гри, «мозкового штурму», діадної форми роботи здобувачів (виконання завдань для закріплення матеріалу парами, контролю знань, оцінювання виконаних дій і завдань) тощо. Підсумок результатів практичного заняття з майбутніми фармацевтами часто буває у вигляді колоквіуму, де здобувачі оголошують свої письмові результати і коротко їх пояснюють. В обговоренні запропонованого рішення можна брати участь, висловлюючи свою думку, мотивуючи та аргументуючи її.

ПРИНЦИПИ ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНОГО ПІДХОДУ В ІНШОМОВНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ

О. Сніговська — Fri, 29 Dec 2023 00:00:00 +0200

Робота присвячена розкриттю лінгвокультурологічного підходу та понятійного апарату, розвитку в системі наук і його проблематиці. З’ясовано, що використовуючи теоретичні засади лінгвокультурології та впроваджуючи їх у навчальний процес, у лінгводидактиці сформувався лінгвокультурологічний підхід.

Вивчення освітнього контенту показало, що дидактична сутність лінгвокультурологічного підходу складається з визначення цілей, завдань, змісту, методів та форм його реалізації. На основі аналізу ряду концепцій виявлено особливості культурологічного підходу, створено класифікацію та таблицю ієрархічної залежності принципів лінгвокультурологічного підходу в іншомовній підготовці майбутніх фахівців.

Встановлено, що лінгвокультурологічний підхід надає здобувачам вищої освіти можливість опанувати такі вміння, як: проявляти зацікавленість до аспектів іншої культури, способу життя та менталітету; знаходити культурологічну інформацію та матеріали з урахуванням особливостей конкретної групи;порівнювати явища власної та іншомовної культур; пояснювати відмінності і збіги у мовних інтенціях; розвивати ефективні стратегії міжкультурного спілкування; розкривати взаємозв’язки між різними культурами; розрізняти лінгвокраїнознавчу інформацію в автентичних матеріалах, коментувати та доповнювати її; розуміти культурні обумовлення поведінкових стереотипів і долати упередження; семантизувати безеквівалентну лексику в культурному контексті.

Авторкою статті також зроблено спробу розкрити зміст поняття «підхід до навчання» у контексті професійної іншомовної підготовки фахівців гуманітарних спеціальностей. Проаналізовані сучасні характеристики цієї категорії комунікаційного навчання. Розглянуті основні принципи навчання іноземній мові у ЗВО.

МІЖДИСЦИПЛІНАРНИЙ ПІДХІД ДО НАВЧАННЯ ГРАФІЧНОГО ДИЗАЙНУ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ У КОНТЕКСТІ ІНФОРМАТИЧНОЇ ОСВІТИ

Т. Чернявський — Fri, 29 Dec 2023 00:00:00 +0200

У статті розглянуто важливість ефективної інтеграції графічного дизайну в інформатичну освіту, наголошуючи на необхідності створення інтегративних навчальних програм. Акцентовано, що такий підхід вимагає врахування специфіки обох дисциплін і сприяє формуванню комплексного розуміння предмета, розвитку професійних компетенцій та підготовки фахівців, здатних задовольняти вимоги сучасного суспільства. У контексті стрімкого розвитку цифрових технологій підкреслено актуальність інтеграції графічного дизайну в інформатичну освіту. Розглянуто практичні аспекти такої інтеграції, включаючи використання інноваційних технічних інструментів, програм та методів навчання, спрямованих на підвищення якості освіти.

Особливу увагу приділено проєктно-орієнтованому навчанню, яке дозволяє студентам реалізувати практичні завдання, розвиваючи як графічні, так і інформатичні навички. Наведено приклади, як студенти можуть бути залучені до розробки веб-сайтів, мобільних додатків та мультимедійних проєктів, використовуючи знання з обох сфер. Також звернено увагу на важливість програмних засобів, таких як Adobe Photoshop, Illustrator для графічного дизайну та програмувальних мов і середовищ для веб-розробки, що дозволяють студентам здобути необхідні технічні навички для їхньої майбутньої кар’єри.

Особлива увага приділена ролі інтеграції у підготовці кваліфікованих вчителів, здатних ефективно працювати у високотехнологічному, інформаційно-орієнтованому суспільстві. Надано конкретні приклади курсів та проєктів, які демонструють реалізацію міждисциплінарного підходу в освіті, а також розроблено рекомендації для подальшого вдосконалення навчальних програм. Аналіз підкреслює потенціал та важливість інтегрованого викладання графічного дизайну та інформатики для підготовки майбутніх педагогів, спрямований на їх професійний розвиток і вдосконалення освітнього процесу загалом.

ГОНЧАРСЬКІ ОСЕРЕДКИ ТА ШКОЛИ УКРАЇНИ: ОСВІТНЬО ПРОФЕСІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ

Н. Майструк — Fri, 29 Dec 2023 00:00:00 +0200

На історичному матеріалі розглянуто актуальне питання дослідження освітньо-професійного потенціалу гончарських осередків і шкіл України в руслі проблеми підготовки фахівців декоративно-ужиткового мистецтва в освітніх закладах нашої країни у 80-х роках ХХ ст. – на початку ХХІ ст. На підставі вивчення комплексу різнопланових джерел з’ясовано, що традиційні гончарські осередки сформувалися в регіонах Київщини, Харківщини, Полтавщини, Чернігівщини, Поділля, Херсонщини, Волині, Галичини, Гуцульщини, Закарпаття; кожен із цих осередків мав неповторні ознаки прийомів технології, декорування, оздоблення, назви та форми виробів. Водночас здавна провідною освітньо-професійною тенденцією становлення і розвитку народного гончарства України була підготовка майстрів декоративно-ужиткового мистецтва безпосередньо відомими гончарами; пізніше, в кінці ХІХ – на рубежі ХХ ст., виникли школи-майстерні, художньо-промислові школи, профтехшколи, школи-артілі, майстерні народної творчості, художні училища тощо, у яких було акумульовано багатий досвід підготовки високоякісних кадрів кераміків (Полтавська гончарна школа-майстерня, Миргородський керамічний технікум, Опішнянська профтехшкола – Опішнянський завод «Художній керамік», Межегірська керамічна школа-майстерня – технологічний інститут кераміки і скла, Київська центральна експериментальна майстерня народної творчості при Державному музеї українського мистецтва, Київський художньо промисловий технікум). З’ясовано,
що у 80-х роках ХХ ст. підготовку фахівців декоративно-ужиткового мистецтва розпочали училища культури.

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ З ЕРГОТЕРАПІЇ В УКРАЇНІ

Л. Кравченко — Fri, 29 Dec 2023 00:00:00 +0200

У статті визначено мету – систематизацію сучасних тенденцій підготовки фахівців з ерготерапії (фізичної реабілітації, фізичної терапії, поєднаної зі здоров’ям людини тощо), які здатні самостійно та свідомо обирати пріоритетні напрями діяльності, сприяють усвідомленню ними професійної відповідальності за організацію й результати своєї роботи, творчому підходові до прогнозування результатів праці, цілеспрямованому плануванню стратегій і технології їх досягнення. Майбутні фахівців вміють розробляти та виконувати індивідуальні плани реабілітації в співпраці з іншими спеціалістами в мультидисциплінарній команді і пацієнтом; виявляють порушення діяльності органів і систем організму людини, самостійно застосовують набуті знання, ведуть наукову, консультативну та адміністративну діяльність.

До таких тенденцій віднесено: застосування новітніх технологій, таких як віртуальна реальність, штучний інтелект, телереабілітація та інші, для покращення процесів реабілітації і забезпечення ефективніших та індивідуалізованих методів лікування (інтеграція технологій); увага до розробки індивідуалізованих програм реабілітації, які враховують унікальні потреби та характеристики кожного підопічного (індивідуалізація діяльності); налагодження співпраці фахівців різних галузей (фізіотерапевтів, психологів, соціальних працівників тощо) для створення комплексних програм реабілітації (мультидисциплінарність); зосередженість на розвитку ефективних методів реабілітації та оптимізації витрат ресурсів для підвищення доступності послуг (ресурсна відповідність); надання фахівцям сучасних знань та навичок, необхідних для використання новітніх методів і технологій (загально педагогічна культура); зростаюча увага до включення осіб з інвалідністю в різні сфери суспільного життя, включаючи освіту, працю та розваги (стратегії включення); створення програм та ініціатив, спрямованих на профілактику та раннє виявлення проблем, для уникнення подальших ускладнень (профілактика та раннє втручання).

Сучасні фахівці зі здоров’я людини, фізичної терапії та ерготерапії зобов’язані шляхом засвоєння світоглядних та методологічних основ філософських знань формулювати сучасні уявлення про людину як біоенергетичну істоту та взаємозв’язок її здоров’я з природою і суспільством; ґрунтуючись на знаннях з анатомії, фізіології, валеології, використовуючи методи валеодіагностики та моніторингу фізичного розвитку, планувати професійну та навчально-виховну діяльність, спрямовану на забезпечення фізичного розвитку особистості.

ЗАГАЛЬНОКУЛЬТУРНА КЛЮЧОВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК ОСНОВА ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ

В. Оніпко, Т. Япринець, А. Антонець — Fri, 29 Dec 2023 00:00:00 +0200

У статті з урахуванням провідних світових і вітчизняних тенденцій формування загальних і фахових компетентностей особистості охарактеризовано загальнокультурну компетентність як ключову в процесі підготовки фахівців аграрної галузі.

Мета дослідження – розкрити на основі узагальнення теоретичних основ особливості змісту та структури загальнокультурної компетентності фахівців, обґрунтувати специфіку формування означеної компетентності у здобувачів аграрних закладів.

Доведено, що загальнокультурна компетентність, на відміну від інших компетентностей, має постійний характер. Так, якщо професійна компетентність може бути короткотривалою, то ключові компетентності особистість застосовує все життя, при цьому такі компетентності сприяють фахівцеві в набутті нових компетентностей, які, в свою чергу, дозволяють йому розвиватися та досягати нових висот професійного становлення, загальнолюдської культури та характерних рис національної культури, засад духовно-моральних відносин та суспільних явищ, традицій і вміння практично застосовувати їх у різноманітті соціальних відносин, уявлень про наукову картину світу, а також якостей особистості, наявності досвіду діяльності в царині освоєння аграрної сфери як культурно-освітнього простору.

Отже, в ході синтезу даних процесу формування загальнокультурної компетентності, її складовими визначено ціннісні самоорієнтації на самооцінку особистості, мотиваційно-вольові компоненти компетентності фахівця. Індивідуально загальнокультурна компетентність особистості розкривається як: професійна самосвідомість, прийняття себе як професіонала аграрної галузі; постійне самовизначення; саморозвиток фахових здібностей; самопроєктування, побудова власної стратегії професійного зростання, реалізація аксіологічних основ професійного життя, набуття нових якостей, оволодіння новими професійно важливими здатностями, або неперервна зміна структури професійно важливих соціокультурних рис, що склалася раніше.

РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ СТУДЕНТІВ КОЛЕДЖІВ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ ПРИ ВИВЧЕННІ ДИСЦИПЛІН ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНОГО МИСТЕЦТВА

І. Тетянін, О. Чернявська — Fri, 29 Dec 2023 00:00:00 +0200

Аналіз культури як антропологічного феномену, конгруентного людині, свідчить, що історично феномен культури завжди відображав процеси, пов’язані із вихованням, просвітництвом, становленням і розвитком особистості. Без освіти й виховання, без активної передачі новим поколінням нових досягнень людської культури рух історії був би неможливим, тому в дослідженні актуалізовано доцільність використання профільних предметів зі спеціальності «Декоративно-прикладне мистецтво» як складової залучення першокурсників навчальних закладів мистецького спрямування до формування власної професійної культури.

Мета статті – визначення провідних засобів розвитку професійної культури студентів у процесі вивчення дисциплін декоративно-прикладного мистецтва.

Розглянуто основні художні дисципліни, які вводять до навчального контексту, завдання (від простих до складних), у підготовці майбутніх художників – викладачів декоративно-прикладного мистецтва засобами залучення до роботи в матеріалі разом із викладачем, коли студент навчається всім тонкощам майстерності в практичній роботі. У зазначеному руслі розмежовано поняття «компетентність» і «майстерність»; так, визначено, що професійна майстерність передбачає комплексне знання виробничого чи будь-якого іншого професійного процесу, вміння його реалізувати, привести в рух.

Оскільки розвиток культури та освіти – це процеси, які здійснюються переважно паралельно, синхронно і є взаємопов’язаними, то з’ясовано сутність і значення технології ситуаційного навчання (кейс-методу), яке полягає в моделюванні конкретної ситуації, що трапляється в регіональній професійній практиці, на основі чого розробляється дидактичний пакет завдань щодо розв’язання певної проблеми. Кейс-метод для першокурсників – це конкретні навчальні ситуації, які спеціально розробляються на основі фактичного матеріалу з метою подальшого вивчення на заняттях.

ВІЙСЬКОВО-ТЕХНІЧНА КУЛЬТУРА ФАХІВЦІВ ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИХ СИЛ: СУТНІСТЬ, ЗМІСТ ТА СТРУКТУРА

О. Ільченко — Fri, 29 Dec 2023 00:00:00 +0200

У статті вивчено психолого-педагогічну сутність, зміст та структуру військово-технічної культури фахівців військово-морських сил у сучасних ЗВО України; з’ясовано, що рівень розвитку військово-технічної культури фахівців військово-морських сил у сучасних ЗВО сьогодні не відповідає потребам та вимогам Збройних сил України. Встановлено, що в процесі професійної підготовки у військовому ЗВО інтерес перетворюється в цілеспрямоване прагнення оволодіти військово-професійною діяльністю, проте зацікавленість здобувачів у підвищенні військово-технічної грамотності носить нестійкий та несистемний характер. Доведено, що військово-технічна культура фахівців військово-морських сил – це вид професійної культури, який представляє собою інтегративну властивість особистості, що включає сукупність знань, вмінь, професійно важливих якостей та ціннісних орієнтацій, які забезпечують готовність майбутнього офіцера до здійснення військово-інженерної діяльності. Система формування військово-технічної культури фахівців військово-морських сил ґрунтується на загальних (свідомості та активності, сумісності реалізації системи з умовами військового ЗВО, зв’язку теорії та практики, диференціації та індивідуалізації) та специфічних (трансформації загальної інженерної культури в військово-технічну культуру курсантів, аксіологізації змістового наповнення системи, інновацій, міждисциплінарної інтеграції) принципах.

На основі вивчення комплексу літературних джерел встановлено, що військово-технічна культура розглядається вченими як особистісне утворення, як комплекс якостей особистості, як сума професійних інженерних знань, умінь і навичок та як засіб досягнення результату та саморозвитку здобувачів у навчальній діяльності. У процесі наукового пошуку виокремлено функції військово-технічної культури (спрямовуюча, трансляційна, змістова, розвиваюча, рефлексивно-оціночна); компоненти військово-технічної культури (ціннісно-мотиваційний, когнітивний та діяльнісно-комунікаційний) та логічні рівні їх сформованості (алгоритмічний, репродуктивний, реконструктивний та креативний).

АНАЛІЗ РОЗРОБЛЕНОСТІ ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ТЕХНОЛОГІЙ В АСПЕКТІ ФОРМУВАННЯ СОЦІЛЬНО КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

В. Комашко — Fri, 29 Dec 2023 00:00:00 +0200

У статті проведено розгляд існуючого стану проблеми організації дослідницької діяльності майбутніх фахівців у галузі технологій з акцентом на критичному огляді формування соціально-комунікативної компетентності. Дослідження засноване на комплексному підході до вивчення теоретичних і методологічних аспектів підготовки вчителів технологій, інтегруючи в собі аналіз наукової літератури, сучасних освітніх практик та інноваційних навчальних стратегій. Розкрито значення науково-дослідницької роботи як фундаментального елемента професійного розвитку майбутніх учителів, акцентуючи на необхідності створення умов для розвитку аналітичного мислення, навичок критичного оцінювання інформації та здатності до самостійного здобуття знань. Особлива увага надається важливості соціально-комунікативної компетентності, яка розглядається як ключова умова ефективної взаємодії в освітньому процесі, інтеграції в професійну спільноту та адаптації до динамічних умов робочого середовища; необхідності створення умов для глибокого засвоєння дослідницьких методів та розвитку критичного мислення, яке дозволяє майбутнім учителям технологій адаптуватися до нових викликів, ефективно вирішувати професійні завдання та сприяти інноваційному розвитку галузі. Розглядається широкий спектр інноваційних освітніх стратегій, зокрема застосування активних та інтерактивних форм навчання, які сприяють більшій залученості студентів та підвищенню їх мотивації.

Наголошено на значенні мережевої взаємодії та колаборативних проєктів, що відкривають нові можливості для розширення професійного горизонту майбутніх учителів технологій і сприяють формуванню важливих соціальних навичок, таких як комунікація, лідерство та командна робота. Окремо висвітлено роль студентського наукового товариства як платформи для обміну досвідом, розвитку науково-дослідницьких ініціатив та підтримки талановитої молоді.

Висновки статті вказують на стратегічну важливість всебічного розвитку майбутніх учителів технологій, наголошуючи на нерозривному зв’язку між науково-дослідницькою активністю, соціально-комунікативною компетентністю та професійною ефективністю.

СТВОРЕННЯ Й ДІЯЛЬНІСТЬ «ЕЛІТНИХ» ШКІЛ НІМЕЧЧИНИ (1933–1945 рр.)

А. Гобозашвілі — Fri, 29 Dec 2023 00:00:00 +0200

У статті висвітлена діяльність елітних шкіл, їх створення. Виявлено, що з самого початку свого існування нацистський режим в Німеччині прагнув до абсолютної влади над всіма сферами життя німців. Галузь освіти та виховання мала особливе значення в ідеології Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (далі НСРПН).

Важливим є те, що ідеологи Третього рейху наголошували на позакласовості свого руху, головним критерієм для досягання зростання особистістю соціальних вершин була не приналежність до певного класу, не майновий ценз, а власні здібності та особистісні якості людини. Щоправда, головними такими якостями була сліпа віра в фюрера, безжальність до ворогів, кооперативність особистості. Уперше за весь час існування Німеччини у молодих людей з’явилося відчуття своєї значущості. Ніколи раніше в німецькій історії молодь не була так потрібна, і водночас так злочинно використана. Соціальна селекція почала відігравати основоположну роль у суспільстві, тому не викликає дивини, що зачепила вона і сферу шкільної освіти та виховання молоді. Поява елітних шкіл, в яких виховували майбутніх генералів, гауляйтерів, партійних чиновників була логічною реакцією на чинний режим у Німеччині.

У гітлерівських елітних школах мрія про виховання нових німецьких людей-повелителів мала стати реальністю. У школах імені Адольфа Гітлера, націонал-політичних виховних установах, рейхшколах НСРПН режим хотів виростити здібних виконавців, яким як спадкоємцям Гітлера мало б належати майбутнє. Дітей муштрували, навчали військової справи та формували їхній світогляд. Вони були зобов’язані «вірити, коритися і битися», виконувати роль політичних бійців. Молоді люди, приваблені можливістю займатися різними видами спорту, влаштовувати насичене дозвілля, мати перспективну кар’єру надалі, вступали до елітних інтернатів. Там у них виховували безумовну відданість режиму. Під час війни випускники гітлерівських шкіл часто були фанатиками. Вижив лише кожен другий.

РОЗВИТОК КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ МИСТЕЦТВА І ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Л. Лебедик — Fri, 29 Dec 2023 00:00:00 +0200

Стаття присвячена актуальній проблемі розвитку ключових компетентностей майбутніх фахівців мистецтва і позашкільної освіти. Авторка окреслює коло проблемних питань, які виникають у процесі підготовки здобувачів освіти рівня «магістр» освітньо-професійних програм «Позашкільна освіта» (спеціальність 011 Освітні, педагогічні науки галузі знань 01 Освіта/Педагогіка) і «Хореографія» (спеціальність 024 Хореографія галузі знань 02 Культура та мистецтво) та пропонує напрямки діяльності з розвитку їхніх ключових компетентностей.

Дослідженням з’ясована важливість застосування майбутніми фахівцями мистецтва і позашкільної освіти знань на практиці, що допомагає їм набути досвіду, готовності до майбутньої професійної діяльності і життєвих навичок. Готовністю до майбутньої професійної діяльності експерти вважають: стратегічне мислення; прийняття рішень; здатність планувати; постановку і досягнення мети; відповідальність; взаємодію і співпрацю; роботу в команді; здатність до застосування професійних знань і технологій навчання; здатність до критичного мислення; зібраність; самодостатність; працездатність; пунктуальність. Життєвими навичками є: соціальні навички; комунікаційні навички; здатність досягати консенсусу; вміння брати на себе відповідальність; самоповага; безконфліктність; витривалість; зміцнення цінностей і етики.

Доведено, що розвиток ключових компетентностей майбутніх фахівців мистецтва і позашкільної освіти має базуватися на системному, проблемному, особистісному, компетентнісному і контекстному підходах; формах взаємодії – майстер-класи, наукові конференції, тренінги, виховні і розважальні заходи, конкурси професійної майстерності, моделювання професійних ситуацій.

Зроблено висновок про необхідність подальшого пошуку й удосконалення шляхів розвитку ключових компетентностей майбутніх фахівців мистецтва і позашкільної освіти з метою вироблення стратегічних перспективних освітньо-професійних програм їхньої підготовки.

АКТУАЛЬНІ АСПЕКТИ МОДЕРНІЗАЦІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ СИЛ ОБОРОНИ В ПЕРІОД ВОЄННОГО СТАНУ

А. Бухун — Fri, 29 Dec 2023 00:00:00 +0200

У дослідженні актуалізовано аспекти модернізації військової освіти в Україні, обумовлені воєнно-політичною ситуацією в державі, потребою підвищення ефективності сил оборони і ЗСУ, реформуванням національної законодавчої бази професійної підготовки військовослужбовців у контексті долучення до стандартів організації Північноатлантичного договору (НАТО).

Метою статті стало з’ясування соціальної потреби спільної за змістом фахової підготовки військовослужбовців сил оборони (ЗСУ, правоохоронних формувань, підрозділів Держприкордонслужби, Національної гвардії, Служби безпеки України, ін.) та можливостей реалізації її завдань засобами побудови інтеграційних моделей і технологій освітнього процесу.

Дослідження проведене із застосуванням теоретичних методів: систематичний аналіз, порівняння, індукція та дедукція, використання методолого-теоретичного інструментарію компетентнісного наукового підходу.

Запропоновано висновки: зважаючи на інтеграційні процеси сфери військової освіти України, пов’язані з визвольною війною та входженням країни до міжнародного безпекового середовища, актуальними є завдання, зумовлені модернізацією системи військової освіти, що мають враховувати досвід сучасної повномасштабної війни, коли Збройні Сили України, Національна гвардія України та Державна прикордонна служба виконують спільні оборонні функції, а, значить, потребують фахівців, які безпосередньо беруть участь в оборонних і стабілізаційних операціях та мають відповідну професійну компетентність.

Водночас відсутність спільної за змістом системи професійної військової освіти та підготовки, яка сприяє налагодженню взаємодії між складовими сил оборони у межах реалізації завдань із забезпечення оборони держави, становить певну проблему. Це негативно впливає на взаємодію сил оборони в процесі виконання передбачених законодавством завдань, тому перспективною визначено розробку моделей неперервної освіти військовослужбовців для впровадження всіма силовими відомствами з метою підвищення якості підготовки життєво необхідної для країни соціальної групи військових професіоналів.

КЛЮЧОВІ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ ЕКОНОМІЧНОГО КОЛЕДЖУ – ОСНОВА ДЛЯ РОЗВИТКУ ЇХНЬОЇ РЕЗИЛІЄНТНОСТІ

В. Стрельніков — Fri, 29 Dec 2023 00:00:00 +0200

Розглянуто можливості авторських курсів підвищення кваліфікації «Технології ефективного педагогічного спілкування, психодіагностики і надання психологічної підтримки учасникам освітнього процесу у закладах фахової передвищої освіти» для розвитку в умовах війни резилієнтності викладачів економічного коледжу на основі їхніх ключових компетентностей, зокрема особистої, соціальної та навчальної компетентності, показано досвід Полтавської академії неперервної освіти ім. М. В. Остроградського з виконання вимоги МОН України щодо забезпечення проходження педагогами курсів підвищення кваліфікації з удосконалення їхніх знань, умінь, практичних навичок з надання психологічної підтримки учасникам освітнього процесу в умовах війни.

У статті окреслено сутність термінів: «ключові компетентності» (необхідні для зростання особистого потенціалу і розвитку людини, розширення її можливостей для працевлаштування, соціальної інтеграції, активного громадянства); «особиста, соціальна та навчальна компетентність» (здатність усвідомлювати власні внутрішні стани, ефективно управляти часом та інформацією, конструктивно працювати з іншими людьми, залишатися стійкими і керувати власним навчанням і кар’єрою), «резилієнс» (динамічний, складний, багатовимірний комплекс особливостей особистості, її здатність протистояти й адаптуватися до несприятливих і травматичних подій); «резилієнтність» (здатність особистості протистояти складнощам життя, швидко відновлюватися, успішно адаптуватися в несприятливих обставинах; динамічна властивість особистості, яку можна і слід розвивати, хоча вона є вродженою).

Резилієнтність розглядається як: а) концепція; б) процес; в) результат; а також як: а) якість особистості (здатність подолання стресу); б) процес копінгу (психологічна стратегія і спосіб подолання стресової ситуації); в) адаптаційний захисний механізм особистості (дозволяє адаптуватись після психічної травми чи протистояти стресу). Визначено складники резилієнтності викладачів економічних коледжів – адаптивність, стійкість, надія, оптимізм. Обґрунтовано доцільність дотримання правил і порад самодопомоги для розвитку в умовах війни резилієнтності педагога, що застосовуються на курсах підвищення кваліфікації.

Виокремлено методологічні засади (принципи) проведення курсів підвищення кваліфікації для розвитку в умовах війни резилієнтності викладачів економічного коледжу на основі їхніх ключових компетентностей (зокрема особистої, соціальної та навчальної компетентності): а) наступності; б) науковості; в) наочності; г) предметності; д) розвивального навчання; е) демократизації; є) саморозвитку особистості; ж) психологічної підтримки.

ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ БІОРИТМІВ НА СТАН БІОХІМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ В ОРГАНІЗМІ ЛЮДИНИ

Т. Денисовець, О. Квак, В. Гогоць — Fri, 29 Dec 2023 00:00:00 +0200

У статті теоретично проаналізовано біологічні ритми людини, які тісно взаємодіють із навколишнім середовищем і реагують на всі циркадні процеси, що існують в організмі. Доведено, що життєдіяльність біологічних систем, їхні метаболізм та інтенсивність змін фізіологічних біоритмів прямо залежать від зовнішніх (екзогенних) і внутрішніх (ендогенних) чинників.

Визначено біологічні ритми організму та їхній вплив на працездатність людини; з’ясовано, що залежно від добових біоритмів в організмі відбуваються певні зміни як внутрішнього середовища, так і емоційного стану, які істотно впливають на динаміку працездатності та самопочуття загалом; що біологічні ритми забезпечують здатність організму до адаптації та виживання в умовах змінного середовища, а також при їх порушенні стійкість людини до різних чинників довкілля знижується.

Потрактовано поняття «біоритмології» як науки, що займається вивченням ритмів активності та пасивності, які протікають у нашому організмі. Розкрито особливості біологічних годинників як пристосувальних механізмів, що забезпечують здатність живих організмів орієнтуватися в часі та базуються на періодичних фізико-хімічних процесах, які відбуваються в організмі.

Розглянуто фізіолого-біохімічні особливості організму людини відповідно до хронотипу. Встановлено достовірні відмінності середньостатистичних показників рівня глюкози, температури тіла, систоличного артеріального тиску для представників досліджуваних хронотипів, пов’язані з тим, що сплеск рівня глюкози у крові відбувається у момент підвищення рівня гормону кортизолу, який знижує рівень мелатоніну та стимулюючого пробудження у «жайворонків». Пік концентрації цього гормону реєструється в районі 4-5 годин, у той час як у «сов» цей пік досягається до
7-8 годин. Гормони циклу «сон – неспання» беруть участь у регуляції всіх обмінних процесів, включаючи регуляцію рівня глюкози, та зміну артеріального тиску. Виміри для дослідження відбувалися з восьмої до дев’ятої години ранку, визначено, що у «жайворонків» до цього часу у зв’язку з повним пробудженням відбувається зниження показників рівня глюкози та артеріального тиску, у той час як у «сов» ці показники збільшуються. Встановлено також, що між досліджуваними показниками існує помірна міра лінійного зв’язку.

САМОПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ ПРИ ВИКОРИСТАННІ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ

Л. Головач — Sun, 31 Dec 2023 00:00:00 +0200

У статті розглянуто значення та методи проведення самопідготовки в освітньому процесі майбутніх кваліфікованих робітників, акцентуючи на важливості застосування інноваційних технологій навчання, розвитку особистісного мислення та здатності до інноваційного застосування знань у практичній діяльності. Проаналізовані сучасні підходи проведення самопідготовки в освітньому процесі закладів освіти, включаючи застосування активних та інтерактивних методів саморозвитку, залучення майбутніх кваліфікованих робітників до участі у самовдосконаленні професійних навичок. Підкреслено ключову роль втілення самопідготовки у освітній процес підготовки майбутніх кваліфікованих робітників, наголошено на важливості цього аспекту для розвитку професійних компетентностей у інформаційно-технологічному середовищі. Визначено роль активних та інтерактивних методів навчання у залученні здобувачів до глибокого осмислення саморозвитку та практичного застосування знань в професійній діяльності. З’ясовано значення самопідготовки для розвитку професійних умінь та навичок, що обумовлює підготовку майбутніх кваліфікованих робітників до самостійної роботи. Наголошено на необхідності забезпечення доступу до сучасних ресурсів та підвищення кваліфікації майбутніх кваліфікованих робітників для ефективної реалізації самовдосконалення в освітньому процесі. Запропоновано комплексний підхід до реформування навчальних програм і методів навчання, що є вирішальним для формування висококваліфікованих майбутніх кваліфікованих робітників, готових до інноваційних технологій навчання. Така системна підготовка до саморозвитку сприятиме формуванню у майбутніх кваліфікованих робітників професійної компетенції із застосуванням інноваційних технологій. Зроблено висновок про необхідність проведення самопідготовки в освітньому процесі для забезпечення високого рівня підготовленості майбутніх кваліфікованих робітників, з огляду на динамічно змінювані вимоги сучасного освітнього середовища.