ОСНОВНІ НАПРЯМИ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ БЕЗПЕКОВОЇ ПОВЕДІНКИ УЧАСНИКІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Анотація

Статтю присвячено дослідженню важливості основних аспектів культури безпекової поведінки в шкільному освітньому середовищі; проаналізовано концепцію безпекової поведінки та її роль у формуванні безпечного і сприятливого для навчання середовища. Особливої уваги надано механізмам розвитку цієї культури серед учнів, включаючи вчителів та адміністрацію. Розглянуті ключові підходи до інтеграції питань безпеки, які передбачають залучення вчителів різних навчальних предметів, адміністрації закладів освіти, психологів, батьків та учнів, а також можливе включення зовнішніх експертів та фахівців, що спеціалізуються на питаннях безпеки освітніх установ.

У статті окреслено ключові підходи щодо формування культури безпеки, зокрема, через едукаційні програми, тренінги, залучення громадськості та впровадження інноваційних підходів до управління ризиками. Обґрунтовано, що підґрунтя формуванням культури безпекової поведінки в освітньому середовищі закладається через комплексний підхід, що охоплює розробку і впровадження цілісних освітніх політик та програм, інтеграцію питань безпеки у навчальний процес, створення організаційної культури, яка розглядає безпеку як фундаментальну цінність, та активне залучення всієї освітньої спільноти, що об’єднує зусилля всіх учасників освітнього процесу та підтримується на інституційному рівні. Стверджується, що створення безпечного середовища в освітніх установах є основоположним для формування культури безпекової поведінки. Цей процес включає в себе не лише фізичні заходи, такі як обладнання приміщень навчальних закладів сучасними засобами безпеки, вдосконалення інфраструктури, забезпечення наявності чітких евакуаційних маршрутів та планів дій у надзвичайних ситуаціях, але й створення атмосфери психологічної безпеки та довіри. Вагому роль надано регулярній оцінці та моніторингу, які є провідними у підтримці та розвитку культури безпекової поведінки в освітніх установах, що створює умови для постійного з’ясування ефективності запроваджених заходів безпеки та виявлення потенційних ризиків чи недоліків.